Роки, невтомна пристрасть до життя.

Чому мовчання інколи кажуть краще, можливо тому, що після нього не доведеться червоніти. Стільки часу пройшло після першої публікації і стільки подій унесло життя у вирій небуття, що навіть складно про це мовчати. Можливо, зараз і не найкращий час обмірковувати колишні подорожі, певну закоханість у нові міста, та все ж, здається, говорити треба про ту любов до прекрасного і водночас простого, незлічимого і уявного. Ми гості в цьому світі, і хотілося б, бути не найгіршими. Тож, сподіваюся, що нові історії про звичайне і радісне зможуть розкрити таємниці і мого життя.