1 грудня 2008 р.

Яко так було, що все добре закінчилось ("Притча во язицах")

"У світі, який нас оточує, є чимало дивних речей і чим більше коло цих оточуючих, тим більше речей, які унеможливлюють прийняття зрозумілого".

Цінність мандрів

Знаходитися на одному місці, - задовільнятися потребами цього міста, не розкриваючи горизонти, за якими ховається таїна величі і могутності, буденності та огиди, насолоди і врешті спокуси скоштувати щось неймовірно цікаве, а для когось і корисне. Відчувши небезпеку від одноманітності, починаєш шукати, потім, можливо набагато пізніше, коли з'являється можливість вперше познайомитися з подорожжю, враження не такі яскраві, треба звикнути до цього ритму, ввібрати смак тимчасової відірваності і свободи, яка пропонує стати залежним від обставин, в які ми потрапляємо. Згодом така тимчасовість стає настроєвою призмою, крізь яку бачиться світ незабутніх вражень від всього, навіть дріб'язкових зустрічей, асоціацій, або взагалі відчуття розуміння міста і налаштованості на його всеціле сприйняття. Так, крізь раціо обираєш найбільш придатні до свого духу містечка, потім порівнюєш їх і асоціативно обираєш найкраще, бо там є все: люде, присутність яких не дратує тебе більше, ніж відсутність як така; будинки, які по-новому розповідають історію своєї появи; крамниці, де ще можна придбати щось корисне, але не завжди потрібне; ліхтарі, без яких не обходиться кожне місто - бо ..., театри, кінотеатри, музеї, про які поговоримо якось окремо; навчальні заклади, якість знань в яких змінюється з прогресією в різних напрямках в різні періоди їх існування; лікарні - від яких користі не більше, ніж шкоди від згадки про "захворів"; бібліотеки - де є все, але так трапляється, що або в іншому відділу, або "сьогодні неприймальний день", або "без довідки від навчального закладу цю літературу видати не можемо", чи "ви не прописані в нашому місті і тому можете користуватися лише читальною залою", а на зразок цього хочеться сказати просто, "лагідно", тільки одразу згадуєш, нащо цей пафос, сюди треба буде ще повернутися, тому "не можна"; неможливо не сказати і про "забігаловкі" на кшталт сучасних кафе, бістро, кав'ярень, без яких обійтися просто неможливо, а культура їх відвідування так само потребує окремого слова; і врешті церкви - які залишають за собою частку нашого духовного життя. Ніби і не все згадано, але без решти на цьому етапі вже можна і обійтися. Далі, коли збираєш у колекцію відвідування міст, вони здаються примарами того, де усі ознаки твоєї вподоби злились воєдино з єством, і не можуть окремо існувати. Що далі? Нові відкриття! Для чого, коли вже є щось? Ось тут і починаєш шукати. Згодом вбачаєш відмінність у всьому, вона налаштовує тебе на нове прочитання старого пізнання і вводить в світ краси, де вже перестаєш помічати недоліки, бруд, байдужі обличчя, бо врешті-решт ти живий, навколо тебе теж живі, і ти мусиш йти далі, не звертаючи уваги ні на що, бо це і є твоє відокремлене від інших життя, де немає нічого, крім пізнання.

4 коментарі:

visych сказав...

Вітаю з дебютом!
Наздоганяй =)

Martiana сказав...

Ваш необароковий стиль мене здивував. Ви дійсно якийсь мандрівець з безчасся. Сподіваюсь, що світ Вашими очима для переглядів Вашого блогу відкриє нові барви відомих і не дуже куточків України та світу (?), культури і дивовиж, а це дійсно космос нон-фініто, як душа кожної людини.
Подивимось, чи я не помилилась, видаючи Вам кредит моїх духовних сподівань.

Magodza сказав...

...як попадаєш в інше місто, то зразу відчуваєш, як в ньому все інше-інші номерні знаки, інші люди, по-іншому думають, вони знають, на яку маршрутку тре сісти, шоб добратися до того провулку, того будинку...а крім того, може то просто я собі так думаю, шо кожне місто інакше пахне.

visych сказав...

Коли вже мандрований дяк займеться шпаргалами? ;)